Деякі аспекти правового регулювання надання медичних послуг в Україні

Сьогоднішній стан розвитку України в період реформування та переходу галузі охорони здоров'я у статус ринкової економіки доконечне потребує створення потужної системи юридичних правових норм щодо відносин пацієнта й представників медичних закладів як суб'єктів права з різноманітними правами та обов'язками.

Має бути виокремлено інститут медичного права як комплексну галузь правознавства, яка включає сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері медичної діяльності на засадах розумного поєднання методів імперативного та диспозитивного правового регулювання.

Імперативний метод – це метод владних правовідносини щодо обов'язкового виконання медичними закладами законодавства з метою дотримання та забезпечення якості послуг, недопущення некомпетентних осіб до здійснення медичної практики (наприклад шляхом стандартизації, сертифікації) тощо. У свою чергу, диспозитивний метод передбачає юридичну рівність учасників правовідносин, тобто рівність між суб'єктами права щодо надання медичних послуг і т. ін.

Медичне право як комплексну галузь юридичного супроводу медичної практики з надання медичної допомоги має бути виділено в окрему сферу в системі українського права з таких причин:

·         • наявності державного інтересу щодо створення цієї галузі, зумовленого особливим значенням охорони здоров'я для забезпечення життєдіяльності суспільства стосовно як медичних працівників, так і споживача послуг – пацієнта;

·         • наявності самостійного предмета правового регулювання з виокремленням специфіки регульованих суспільних відносин;

·         • потреби певного поєднання методів правового регулювання;

·         • наявності особливих джерел права.

З огляду на особливу специфіку відносин при наданні медичних послуг доцільним є збільшення кількості лікарів з юридичною освітою та юристів із медичною освітою для формування правового статусу суб'єктів права на ринку медичних послуг в Україні й для адекватного кадрового юридичного забезпечення функціонування медичного закладу.

Нинішній рівень здоров'я населення в Україні потребує формування понять «здоров'я індивідуума», «паспорт здоров'я» як об'єкта медичного права із законодавчим обґрунтуванням обов'язків пацієнта – суб'єкта медичного права – щодо збереження та утримання в належному стані власного здоров'я.

1. Українська держава доконечне потребує формування та законодавчого визнання самостійної галузі правознавства – медичного права для відображення правовідносин між суб'єктами медичного права – як пацієнта, так і медичного працівника, медичного закладу.

2. Законодавчі норми регулювання діяльності державного медичного закладу неприпустимо переносити автоматично на функціонування приватного медичного закладу.

3. Слід дати чітке визначення понять «медична допомога» та «медична практика» з розширеним тлумаченням їх із погляду норм господарського, фінансового, страхового та податкового права.

4. Доцільним є підготування низки законів і підзаконних актів щодо:

·         • регламентації роботи медичного закладу залежно від системи господарювання,

·         • статусу приватної медичної науки,

·         • правового захисту як медпрацівника, так і пацієнта,

·         • законодавчої підтримки сучасних інноваційних технологій у практичній охороні здоров'я.

У.Б. Лущик, д. мед. н., юрист